ГРЯЗЬ

Валяться в грязи (разг.).

Валятися в багні (в болоті); барложитися (ковбанитися) [в багні, у болоті].

Втоптать в грязь кого, смешать с грязью кого.

Закаляти (закидати, обкидати) болотом (багном) кого; в багно [в]топтати кого; з болотом (з гряззю) змішати кого; упослід[н]ити (спаплюжити, обмовити) кого. || Як угнівається, то знічев'я людину не те що упосліднить, а й занапастить навіки. Вовчок.

Грязь не сало: высохнет и отстало.

Грязь (болото) не сало: помни — й відстало. Пр.

Месить грязь (разг.).

Брьохатися (тьопатися, шелепати); чалапати (братися) по грязюці; грузити що. || Кіньми двора та й не грузіте. Н. п.

Наряди свинью в серьги, а она все в грязь пойдёт.

Свиню чеши й мий, а вона все в болото полізе. Пр. Свиня, коли в болоті, мовить, що в злоті. Пр.

Не ударить лицом в грязь.

Гідно (з честю) триматися; відстояти честь свою; не осоромитися; не дати собі в кашу наплювати; (іноді розм.) і на слизькому не посковзнутися; зробити як слід (як треба, як належить, як годиться).

Он с грязи пенки снимает.

Скнара (скупердяга); він із сироватки сметанку збирає; він і в старця копійку відніме (відбере).

Сей овёс в грязь — будешь князь.

Овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото — буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору. Пр. Кинь ячмінь у болото, убере тебе в злото. Пр.