ГРАНИЦА

Выйти из границ приличия.

Вийти [по]за межі пристойності (звичайності); перейти (переступити) межу пристойності (звичайності); перебрати міру (міри) пристойності (звичайності); ступити через край пристойності.

Живущий у границы.

Прикордонець; (застар.) узграничанин.

За границей.

За кордоном; на чужині.

Из-за границы.

З-за кордону; з чужини.

Не знать границ.

Не знати меж.

Определить границу чего.

Обмежувати (іноді заграничити) що.

Перейти все (всякие) границы (перен.).

Перебрати [всяку] міру; перейти всі (усякі) межі; зайти за край; (іноді) перейти за край.

Проводить, провести границу.

Класти, покласти межу.

Ставить границы чему.

Обмежувати (іноді заграничувати) що.