російсько-український словник сталих виразів / русско-украинский словарь устойчивых выражений

| Українська || Русский|

Замовити письмовий російсько-український або англійсько-український переклад
 

На головну

Введіть слово

Алфавітний покажчик

Статистика

Ваші зауваження

Умовні скорочення

Версія для Lingvo

Завантажити djvu та pdf версії



А
Б
В
Г
Д
Ж
З
И
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Э
Ю
Я









 
ГОВОРИТЬ

ГОВОРИТЬ

В нём говорит собственник (разг.).

У ньому говорить (озивається) власник.

Вообще говоря.

Кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). || Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності... Н.-Левицький.

Всё говорит и говорит.

Говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як...) сорока. || Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.

Вяло говорить.

Мляво говорити; слебізувати. || Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.

Говорит как по писаному.

Говорить, мов (як...) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов...) по писаному. || Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. I розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному... Свидницький.

Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что.

Блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). || Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.

Говорит об одном, а намекает на другое.

Каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на[з]догад буряків, щоб дали капусти.

Говорить без обиняков, напрямик.

Говорити (казати) прямо (на[в]прямець, на[в]прямки); без підхідців казати (говорити). || То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.

Говорить бессвязно.

Див. БЕССВЯЗНО.

Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка.

Говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов...) горохом (як намистом) сипати. || Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо... га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.

Говорить в защиту кого, чего.

Говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. || Вважаю за свій обов'язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.

Говорить вздор.

Гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще ВЗДОР.

Говорить в лицо.

Говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). || Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.

Говорить в насмешку.

Казати на глум (на сміх).

Говорить в нос, гнусить.

Говорити (балакати...) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. || Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.

Говорить вспыльчиво, запальчиво.

Говорити (балакати, мовляти, мовити...) запально (сприсливо, з оприском).

Говорить в тон кому.

Говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.

Говорить в чей-либо адрес.

Див. АДРЕС.

Говорить в чью пользу.

Говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). || Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.

Говорить в шутку, шутя.

На сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити...); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). || І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.

Говорить дело.

Говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. || Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.

Говорить много, лишнее.

[За]багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). || Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.

Говорить намёками.

Казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на [з]догад); закидати на [з]догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на [з]догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). || Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка. Спершу дядько п'яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.

Говорить на многих языках.

Говорити багатьма мовами.

Говорить на непонятном языке.

Говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). || Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму... Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.

Говорить на чей счёт.

Казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.

Говорить обиняками.

Говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. || Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.

Говорить открыто, откровенно.

Говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). || По щирості кажу я те, що інша б утаїла... Тобілевич.

Говорить по душам.

Говорити щиро (по щирості); говорити відверто.

Говорить понаслышке.

Говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. || Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей... Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.

Говорить по поводу чего.

Говорити з приводу чого.

Говорить по-русски, по-украински.

Говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).

Говорить про себя, самому с собой.

Говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати...) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. || Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти... П. Куліш.

Говорить пространно, растянуто о чём.

Широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. || То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.

Говорить пустяки.

Говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). || Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.

Говорить резко, не стесняясь.

Говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.

Говорить сквозь зубы.

Цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. || Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби... Кундзіч.

Говорить с расстановкой.

Говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). || Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.

Говорить с частыми отступлениями от темы.

Говорити, часто відбігаючи від теми.

Говорить так и этак (противоречиво).

Двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. || Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.

Говорить чепуху.

Говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. || Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.

Говорить чьему-либо сердцу.

Промовляти до чийого серця (до серця кому). || Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця... Кобилянська.

Говоря по совести.

Кажучи (казавши) по совісті.

Говоря словами (такого-то); так говорил кто.

Мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто[сь], ти б казав. || Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола... Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах... Козланюк.

Говоря словами чего-либо (пословицы).

Мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). || От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.

Говорят же вам, что...

Казано ж бо вам, що...

Говорят, что... (разг.).

Кажуть (говорять) [люди], що...; між людьми йде, що...; славлять, що... || Говорять, що небезпечно... Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.

[Давайте] не будем говорить.

Не говорім[о].

Да говорите же!

Та ну-бо кажіть!; кажіть-но!

Едва может говорить.

Ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як...) три дні [хліба] не їв. || Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.

Иначе говоря.

Інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).

Короче говоря.

Коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.

Лишиться способности говорить.

Стратити (втратити) мову. || Він немов мову втратив. Кобилянська.

Лучше не говорить!

Бодай не казати! || Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.

Мне так говорили.

Мені так казано; мені так говорили (казали).

Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.).

Ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм[о], ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. || Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.

Начинать, начать говорить.

Починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). || І Кутур'є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав... Тичина. Далі він знову несміло зняв річ... Українка.

Не говоря о чём.

Поминувши що; не кажучи про що.

Не говоря худого слова (разг.).

Лихого слова не [с] казавши (не кажучи).

Не годится говорить так.

Не личить (не подоба) так казати.

Не приходится об этом говорить (не подобает).

Не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.

Не с тобой говорят.

Не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п'ють. || Не до тебе, дяче, п'ють! Тобілевич.

Нечего (не стоит) и говорить.

Нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). || Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет... Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.

Ни слова не говорит.

[А]ні словом ([а]ні слівцем, жодним словом) не п[р]охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. || Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.

Ну вот он и говорит.

Отож він і каже.

Одинаково говорить (то же самое).

Казати в одно. || Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.

Он говорит небылицы.

Він говорить (плете, верзе...) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. || Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.

Откровенно говоря.

Щиро (по щирості, відверто) кажучи ([с]казавши). || Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.

Поговорить толком, детально.

Поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).

По правде говоря.

По правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ([с]казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.



Замовити професійний письмовий російсько-український переклад. Замовити професійний письмовий англійсько-український переклад.

© Російсько-український словник фразеологізмів (сталих виразів) онлайн / Русско-украинский фразеологический словарь (словарь устойчивых выражений)


© Анатолій Євпак, ідея, програмування, дизайн, упорядкування та поповнення матеріалами, 2006-2010

© І.О. Вирган, М.М. Пилинська, текст словникових статей