ГЛУПОСТЬ

Глупости! (фам.).

Дурниця!; дурниці!

Говорить глупости, наговорить глупостей.

Дурне говорити (балакати, казати); дурного наговорити (набалакати, наказати); говорити (казати), наговорити (наказати) півтора людського; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати, ні кому дурно дати; говорити, наговорити, що не причепити ні до кола, ні до плота; наговорити такого, що й кінь би [з того] сміявся. Див. іще ВЗДОР.

Делать, сделать глупость, наделать глупостей.

Дурниці робити (виробляти), наробити дурниць; дурницю робити, зробити (стрельнути, стрілити); (тільки недокон.) дуріти. || Ще хвилина — і я б наробив жахливих дурниць. Кочерга. А дуріти нам не гоже. Вовчок.

Не говори глупостей.

Не кажи (не говори, не плещи, не плети) дурниць; (зах.) хай тобі язик не забігає.

По глупости.

Здуру; з дурного розуму (ума); з дурної голови; через дурість (безглуздя, недоумство, нерозум). || Усе то з дурного розуму. Пр. Із старшиною хотів породичатися з дурної голови! Гордієнко.

Пороть глупости (вульг.).

Див. ВЗДОР.

Спороть глупость (вульг.).

Ляпнути (бовкнути, зверзти, сплести, вмолоти) дурницю (дурне); сказати півтора людського; дати маху (хиби, хука); обмахнутися; схибити; змилити; (образн.) осковзнутися; шпака вбити.