ГЛОТКА

Брать, взять, схватить за глотку кого (разг.).

Див. ГОРЛО.

Драть глотку (вульг.).

Дерти (драти) горло (горлянку); горлати (репетувати, галасувати). || Хоч дехто і дере горло, але на вітер... Тобілевич. Палажка лаялась, молодиці так само репетували й лаяли бабу. Н.-Левицький.

Заткни глотку! (груб.).

Заткни пельку (горлянку, рота, вершу, пащу, пащеку)!; стули (затули, примкни) губу (губи, рота)!; засупонь пащу! || Це вам що: ярмарок чи базар!? Ану, заткніть пельки... Стельмах. Та стули ж ти губи! Українка.

Заткнуть глотку кому (разг.).

Заткнути пельку (горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому; забити рота (пельку) кому; стулити (затулити, заткати, примкнути) губу (губи, рота) кому; (згруб.) засупонити пащу кому. || Треба ж чимсь горлатому панові пельку заткнути. Мирний. Гадає, шо тим примкне губи людям... Кобилянська.

Кричать (орать, реветь) во всю глотку (разг.).

(те саме, що) Во всё горло кричать, орать. Див. ГОРЛО.

Налить себе в глотку (разг.).

Залити собі пельку (горлянку). || Та й то ні встиду, ні сорому не має: уже, дідовід, одною ногою в ямі, а це як заллє собі пельку... Мартович.

Не лезет в глотку (разг.).

Не лізе в горло (в пельку). || Вже йому й шматок у горло не лізе від страху... Смілянський.

Распустить глотку (разг.).

Розпустити губу (горлянку, пащеку); розв'язати губу (пащеку). || А вони вже й розпустили губи; ех, бабська натура! Номис. Ти вже й розв'язала губу,— заговорила мати. Свидницький.