ГДЕ

Вон где.

Див. ВОН.

Вот где.

Див. ВОТ.

Где бы (разг.).

Де б. || Де б прийти провідати нас удень і на хутір на наш, на комуну, подивитися, а ви вночі вештаєтесь. М. Куліш.

Где бы ни...

Хоч де; де б не...

Где бы то ни было.

Абиде; будь-де; хоч би де; де-будь. || Вона не терпіла будь-якого бруду, не терпіла органічно, ні в людях, ні в помешканні, ні будь-де. Гончар.

Где ему (ей...) до тебя (до неё...) (разг.).

Куди йому (їй...) до тебе (до неї...). || Куди ж, куди їм до тебе! Тобілевич.

Где же.

Де ж; де то. || Де ж Катруся блудить? Шевченко. Де то твоя слава подівалася — чубатим козакам досталася. Сл. Гр.

Где-нибудь.

Де-будь (будь-де); де-небудь; десь; абиде. || Я побіжу десь коней попрошу. Українка.

Где-нибудь в ином, в другом месте.

Деінде; (зрідка) інше-десь. || Іди шукай деінде наймитів! Лукаш, перекл. з Гете.

Где ни возьмись.

Де [не] взявся (взялася, взялися...). || Коли це на луці де взялась дівчина... Тесленко.

Где попало, где случится.

Абиде; де трапиться. || Та я абиде захропу. Сл. Гр.

Где там!

Де там!; де тобі!; де ж пак!; де в біса!; де в ката!; де-де-де! || Ведмідь той мед тягає, — Так де тобі! — і не кажи. Глібов. А ти вже й розсердився. Де ж пак! Сл. Ум А що, куме, багато заробив грошей на заробітках? — Де в біса! Сл. Гр. Гадаю собі, чоловік поправиться, перестане ганьбу робити цілій громаді. А тут — бачу, де-де-де! Франко.

Где-то.

Десь. || Ой згадай мене, моя стара нене, Сідаючи та й обідати; Десь моя дитина, десь моя рідненька. Та й нікому та й одвідати. Н. п.

Где-то в другом месте.

Десь-інде. || Тому я спинилася жити тут у вас, а не десь-інде, — сказала вона йому на прощання. Турчинська.

Где угодно.

Де хоч (хочте); де хотя; хоч де.

Где уж (разг.).

Де вже; куди ж. || Але де вже було тепер піймати. Головко. Куди ж було справиться кому з Антосьом! Свидницький.

Где уж тебе!

Куди тобі!; де тобі! || Ти його і не пізнала, бо де тобі! пішов, може, йому год десять було, а це уже чоловік у середніх літах. Казка.

Да где уж.

Та ба; та де вже. || Пішов би, та ба! Сл. Гр.

Кое-где, кой-где.

Де-де; де-не-де; десь-не-десь; десь-то; [де]інде; подекуди. || Лише де-де в кошарах цюкали теслі. Франко. Та інде тирса з осокою В яру чорніє під горою. Шевченко. Подекуди з-поміж верб та садів виринають білі хати та чорніють покрівлі високих клунь. Н.-Левицький.

Ну где таки!

I де вже!; де то вже таки! || І де вже, сестро, нам рівнятися! Глібов.