РАДОСТЬ

Вне себя от радости кто.

[Аж] не тямиться з радощів хто; не тямить себе з радощів хто; у нестямі (без тями) з радощів хто; себе не чує з радощів хто; у радощах не чується хто.

Доставлять радость кому.

Давати радість кому; радувати кого.

На радостях.

З радощів (на радощах).

От радости.

З радощів (іноді з радості). || Ох, аж серце в мене зайшлося з радощів. Григоренко. Отоді теє всі люди зачували, Із хат з піснями виходили, З великої радості святую землю цілували. Тичина.

Радость не в радость кому.

[I] радість не радість кому.

С какой радости? (разг.).

Чого?; чому?; з чого?; через що (через віщо)?; з якої причини?

С радостью.

З радістю; радо; залюбки.

С радости-веселья русы кудри вьются, а с тоски-печали русые секутся.

З радощів кучері в'ються, а з журби січуться. Пр. Радість красить, а туга (печаль) палить. Пр.

Старость — не радость.

Старість — не радість. Пр. Старість не прийде з добром — коли не з кашлем, то з горбом. Пр. Старість іде і хвороби веде. Пр. Старій бабі і на печі ухаби. Пр. Старість — не радість, а смерть — не весілля. Пр. Молоде — золоте, а старе — гниле. Пр.