МИЛЫЙ

Всякому мила своя сторона.

Кожному мила своя сторона. Пр. Нема в світі над свою (над рідну) країну. Пр. Рідний край — земний рай. Пр. Де рідний край, там і під ялиною рай. Пр.

Для милого дружка и сережка из ушка.

Для милого друга і вола з плуга. Пр. Для бажаного друга і коня з плуга. Пр. Для вас і сорочку з нас.

Ему ничто не мило.

Йому нішо [в світі] не миле [не любе].

За милую душу (разг.).

Залюбки; з дорогою душею.

Кому гнило, а нам мило.

Хоч кому й зогниле, а (але) мені миле. Пр.

Милого побои не долго болят.

Від милого друга мила й пуга. Пр. Від свого пана не болить і рана. Пр.

Милые бранятся — только тешатся.

Милі посваряться — ще краще помиряться. Пр. Сварка чоловіка з жінкою — літній дощ. Пр. Хто кого любить, той того й чубить. Пр.

Насильно мил не будешь.

На милування нема силування. Пр. Силою не будеш (не бути) милою. Пр. Не поможуть і чари, як хто кому не до пари. Пр. Не спаруєш голубки з півнем, бо голубка півневі не рівня. Пр. Силком не націлуєшся. Пр. Силуваним волом не доробишся. Пр. Силуваним конем не поїдеш. Пр. Силою колодязь копати — води не пити. Пр.

Не мил и вольный свет, когда милого друга нет.

Без вірного друга велика туга. Пр.

Не по-хорошему мил, а по-милому хорош.

Не тим любий, що хороший, а тим хороший, що любий. Пр.

Он мне не мил.

Він мені не до любові (не милий).

[Самое] милое дело! (разг. ирон.).

Мила (наймиліша, гарна, найкраща) річ!

Свет мне стал не мил.

Світ мені не милий став; світ мені знемилів (знемилився, іноді не змилився). || Як побачила тебе, світ мені не змилився, усім я нудила, усюди я скучала. Квітка.

С милым рай и в шалаше.

Хоч хліб з водою, аби, милий (аби, серце), з тобою. Пр. Сухарі з водою, аби, серце, з тобою. Пр. Хоч в одній льолі, аби до любові. Пр. Хоч у курені, аби до серця мені. Пр. Хоч борщ без сала, аби душа пристала. Пр. Хоч ох, та вдвох. Пр.