ЗАБИРАТЬ

Забирать, забрать в плен.

Забирати, забрати (займати, зайняти) в полон (у бран, у неволю); полонити, заполонити; (усіх) виполонити.

Забирать, забрать всё без остатка у кого, откуда.

Забирати, позабирати все (геть усе, чисто все) в кого; вибирати, вибрати, повибирати що звідки; (образн.) і кутки випорожнити кому.

Забирать, забрать в солдаты.

Брати, забирати, забрати в солдати кого; (істор. образн.) чуба (лоба) голити, поголити кому.

Забирать, забрать силой.

Забирати, забрати силою (силоміць); гарбати, загарбувати, загарбати; грабувати, пограбувати.

Забрать в свои руки кого.

Узяти в свої руки (до рук прибрати) кого; (жарт.) убрати в шори (запетлювати) кого. || А що, запетльовано тебе? Сл. Яворн.

Забрать себе в голову (в башку) что (разг. фам.).

Убгати собі в голову що; узяти собі думку.

Злость забирает, забрала кого.

Злість бере, узяла (розбирає, розібрала) кого.

Охота забирает кого (разг.).

Хіть (охота) бере кого; хочеться (кортить) кому; охотиться хто.

Хмель забирает.

Хміль розбирає. || Ой уже мою та голівоньку Та хміль розбирає. Н. п.