ОБЫЧАЙ

Быть в обычае у кого-либо.

Бути звичайною річчю (бути звичайним) для кого; бути за звичай кому, вестися у кого.

Входить, вошло в обычай что-либо.

У[ві]ходить, увійшло в звичай що; узвичаюється, узвичаїлося що; (тільки докон.) повелося.

Для обычая.

Для звичаю; для годиться.

Обычаи и нравы.

Звичаї та (і) обичаї.

По обычаю этой страны.

[За] звичаєм цього краю (цієї країни); у згоді із звичаєм цього краю (цієї країни).

По старому обычаю.

Старим (давнім) звичаєм; (іноді) за старим (давнім) звичаєм.

Это мой обычай.

Це мій звичай; це моя звичка.

Это не в моём, не в его обычае.

Це не [є] мій, його звичай.