ЗАСТАВЛЯТЬ

Заставить замолчать кого.

Примусити (змусити) кого замовкнути; замкнути (затулити) кому рота (уста, згруб. губу); зав'язати язика кому; (зниж.) зацитькати кого.

Заставлять думать о чём.

Завдавати думки кому, про що; примушувати (змушувати) думати про що.

Заставлять, заставить кого-либо что делать.

Загадувати, загадати кому що робити; примушувати, примусити (змушувати, змусити) робити кого, що. || Не зараз робила, що загадав... Коцюбинський.

Заставь дурака Богу молиться — он и лоб расшибёт.

Загадай дурневі (дурному) Богу молитися, він і голову (лоба) розіб'є. Пр. Кажи дурневі поклони бити, а він і лоба (чоло) розіб'є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона), він і вікна поб'є. Пр. Пошли дурня по раки, а він жаб принесе (наловить). Пр. Послав дурня по масло, та й у печі погасло. Пр.

Не заставить ждать, просить себя.

Не заставити (не дати, не примусити) чекати (ждати), просити себе.