ВЗГЛЯДЫВАТЬ

Взглядывать, взглянуть друг на друга.

Поглядати, [по]глянути (позирати [по]зирнути) один (одне) на одного; скидатися, скинутися очима; ззиратися, ззирнутися; (зглядатися, зглянутися) [між собою]. || Вони відразу ззирнулися. Грінченко.

Взглядывать, взглянуть искоса.

Проглядати, [по]глянути (позирати, [по]зирнути, зиркати, зиркнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути) скрива (скоса, зукоса, ускосом, кривим оком, зизим оком, зизом); (образн.) зизим оком накривати кого. || Але, за звичкою, глянув на козаків скрива, як вовк... Панч. Семен глянув скоса на жінку й скривився. Мартович.

Взглядывать, взглянуть исподлобья.

Поглядати, [по]глянути, (зиркати, зиркнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути, глипати, глипнути) спідлоба (сторч). || Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, мов на Іуду... Шевченко.

На что Касьян ни взглянет, всё вянет.

Як гляне, аж трава в'яне. Пр. Гляне — молоко кисне. Пр.