ВЗДОР

Городить, нести, молоть, пороть вздор (ерунду, глупости) (разг.).

Теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); тере­венити; дурниці (дурницю, дурне, дурощі) говорити (молоти, верзти, верзякати, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се[ї] ні те[ї], не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; нісенітниці вигадувати; казна-що патякати; клепати (витіпувати) язиком; городити; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати]; говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плота; говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести; сон рябої кобили розказувати; (тільки докон.) наказати (наверзти, намолоти сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груш.

Что за вздор!

Що за дурниця (за нісенітниця)!