ВЫРУЧАТЬ

Выручать, выручить кого из беды (разг.).

Визволяти, визволити (виручати, виручити, рятувати, вирятувати, порятувати) кого з біди (напасті, лиха, халепи); запомогти (зарятувати) кого в біді (напасті, лихій пригоді); зарятувати душу чию. || Не журись... визволю тебе з біди, дай тільки мені вигуляться на волі. ЗОЮР. Як би то її визволити з такої халепи та журби? Кониський. Як би їм запомогти Менделю в його лихій пригоді? Франко. От спасибі за хліб, зарятували душу... З нар. уст.

Выручать свои деньги.

Вернути (узяти) свої гроші; (іноді) вернути своє. || Не обернеш, так і свого не вернеш. Пр.

Выручим (давай, давайте выручим) товарищей.

Визвольмо (виручім[о]) товаришів.