ВЫПИВАТЬ

Выпивать часто.

Часто заживати (закидати) чарку; знатися (не розминатися) з чаркою; не минати чарки; в чарку часто зазирати; знати до корчми (до шинку) стежку; частенько до скляного бога прикладатися; куликати. || Що день, то й сходилися журитися та знай куликали. Квітка.

Выпили лишнее (разг.).

Перебрав [через край]; добре перехилив; лишнє закинув; (лок.) загалунився. || Та, мабуть, і в голову на радощах лишнє закинув. П. Куліш. Оце якось я в шинку був загалунивсь, та й пропив чимало грошви. Сл. Гр.

Выпить всё.

Випити [геть, чисто] все; викружляти, видудлити [геть, чисто все].

Выпить залпом.

Випити одним духом (за одним духом); випити душком; відразу (з одного разу) вихилити; одним махом (за одним замахом) випити (вихилити, згруб. шелепнути); одним хилом випити. || За твоє здоров'я, Омеляне! — одним духом випив, а рештки люто хлюпнув на стелю... Стельмах. Налив горілки, шелепнув за одним замахом. Бордуляк.

Выпить на дорогу.

Випити на дорогу (застар. на коня, на коні); гладити (погладити) дорогу; гладити «додому», «з дому».

Выпить на прощание; выпить последнюю (по последней), разгонную.

Випити на прощання; випити останню чарку; випити на потуху. || На потуху випийте четвертуху. Номис.

Выпить он не дурак, не прочь выпить (разг.).

Випити й сам він не дурень; він не від того, щоб випити; він радий випити (напитися). || Випити й сам він був не дурень. П. Куліш.

Выпить, пить за кого, за чьё здоровье; выпить здоровье.

Випити, пити за чиє здоров'я, за кого; випити, пити до кого, за кого; (іноді) напитися до кого; перепивати кого, до кого; (зах.) припити до кого, на чиє здоров'я. || Забув, що хазяїн повинен перший випити до гостя. Н.-Левицький.

Выпьем (давай, давайте выпьем).

Випиймо.

Есть всегда повод выпить (шутл.).

Завжди знайдеться причина випить; [нашим] усе чарчина ворочається.

Любит выпить.

Любить випити (торкнути, в горло лити, цілуватися з чаркою); голінний до чарки (до склянки); закидає в голову; (жарт.) [цей] не проллє. || Наум не був п'яницею, а як доводиться в доброму товаристві, то таки любив поцілуватися з чаркою. Кониський.

Сильно выпивать, напиваться пьяным.

Дуже пити (випивати); (образн.) палю забивати; набирати повну голову; зачмелювати голову; завдавати гарту. || Не за кожним разом таку палю забивали, хоча й на сухо ніхто не виїжджав. Свидницький.

Частенько выпивает (разг.).

Частенько торкає (клюкає); чарочки не забуває; виливає таки часто.