ВПАДАТЬ

Впадать (впасть) в бедность.

Див. БЕДНОСТЬ.

Впадать, впасть в детство (о старом).

Упадати (падати), упасти в дитинство; дитинитися, здитинитися (дитиніти, здитиніти); на дитячий розум зійти (перейти); розум вистарити.

Впадать, впасть в заблуждение.

Помилятися, помилитися. || Дивись, щоб не помиливсь, а після не журивсь. Номис.

Впадать, впасть в забытьё.

Упадати, упасти в забуття; забуватися, забутися. || Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття... Стельмах.

Впадать, впасть в крайность.

Перебирати, перебрати (іноді переступати, переступити) міру; переходити, перейти [через] міру (через край); упадати, упасти в крайність (в крайнощі); доходити, дійти до крайнощів. || Слухай, твоя няня всяку міру переступає своїми примхами та привередами. Старицький.

Впадать, впасть в летаргию.

За[в]мирати, за[в]мерти (обмирати, обмерти); западати, запасти в летаргію. || Привели до неї одну нашу-таки бабу, стару-престарезну, що недавно обмирала і на тім світі була. ЗОЮР.

Впадать, впасть в отчаяние.

Упадати, упасти у відчай (в розпач, у розпуку); удаватися, удатися у відчай (у розпуку, у розпач); (зрідка, тільки недокон.) розпачувати. || Не раз впадав у зневіру, у відчай... Гончар. Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати. Українка.

Впадать, впасть в противоречие.

Допускатися, допуститися (припускатися, припуститися) суперечності.

Впадать, впасть в ребячество.

Упадати, упасти в хлоп'ячі пустощі (дурощі); пустувати; дуріти; витворяти (витинати); штукарити; фіглі строїти. || Не дурій: тобі не шістнадцятий. Барвінок. Таке було іноді витворює. Сл. Гр.

Впадать, впасть в тоску.

Удаватися, удатися (укидатися, укинутися) у тугу; тужити, затужити; світом нудити. || Не вдавайся в тугу, — каже Назар. Вовчок. Гнат нудив світом. Коцюбинський.

Впадать, впасть в уныние.

Удаватися, удатися (укидатися, укинутися) в смуток (в жур[б]у); сумувати, засумувати; засмучуватися; засмутитися; журитися; зажуритися. || Ти чого, сестрице, плачеш. Ти чого вдалася в смуток? Тимченко, перекл. «Калевали». Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губернію. Квітка.

Впасть в бессознательное состояние (лишиться сознания).

Знепритомніти; запасти у непритомність (у нетяму); утратити пам'ять (свідомість, притомність). || Більше лейтенант Фаберне не чув нічого. Він знепритомнів. Владко. Остап не спав, а лише часом, на кілька хвилин западав у нетяму. Коцюбинський. Здавалося, що він ось-ось втратить притомність. Дольд-Михайлик.

Впасть в немилость.

Підпасти під неласку; потрапити (попасти, упасти) у неласку (в немилість); відпасти ласки; зазнати неласки. || Що ж, як ти батькової ласки одпадеш, а той, може, одцурається. Вовчок.

Глаза у него впали.

Очі в нього (йому) запали, позападали. || І очі позападали, і бліда, моч памороззю припала!.. Старицький.