ВИНОВАТЫЙ

Без вины виноватый.

Без вини винний без[не]винно винний; без вини (невинно) звинувачений; без вини визнаний винним (винуватим).

Быть виноватым перед кем.

Бути винним (винуватим) проти кого; бути у вині перед ким; завинити кому, перед ким, проти (супроти) кого.

Виноват.

Вибачай, вибачайте!; вибач, вибачте!; пробач, пробачте!; даруй, даруйте!

Виноватого бьют.

Чия шкода, того й б'ють. Пр. Чия шкода, того й гріх. Пр. Поплатиться не сват, а той, хто винуват. Пр. Хто в ділі, той і в одвіті. Пр. Не лізь у горох, то не скажеш «ох!». Пр. Не давай сам на себе кия. Пр.

Виноватый в чём.

Винний (винуватий) у чому; провинний (причинний) до чого; винуватець (причинець) чого.

Кругом виноват.

Кругом (цілком) винний; у всьому йому провина (вина).

Считать виноватым кого.

Вважати за винного (винним) кого; (давн. розм.) гріхувати на кого. || Гріхують на пана і наші дворові, що землі не дано. Сл. Гр.

Чем я перед вами виноват?

Чим я винен проти (супроти) вас?; що я вам винен (провинен)?; що (чим) я вам завинив?

Я (он...) же не виноват, что...

Я ж (він же...) не винний (не вину­ватий), що...; хіба ж я (він...) винний (винуватий), що...; я ж (він же...) не причиною (не причина), що.