ВЕК

Век вековать где (разг.).

[Вік] вікувати де; (докон.) [вік] звікувати де. || Тяжко, Боже, на чужині вік свій вікувати. Воробкевич.

Век живи, век учись.

Вік живи — вік учись. Пр. Не вчися розуму до старості, але до смерті. Пр. Вік живи, вік учись і вік трудись. Пр.

Век жить, век ждать.

Вік жити — вік чекати (ждати). Пр.

Век прожить — не поле перейти.

Вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти. Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця). Пр. Вік прожити — не цигарку спалити. Пр. На віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся. Пр. Життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши. Пр. Усього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. На протязі віку всього трапляється чоловіку. Пр. Трапиться на віку варити борщ і в глеку. Пр. Вік ізвікувати — не в гостях побувати. Пр. Вік прожити — не дощову годину пересидіти Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати. Пр. Вік не вилами перепхати. Пр. На своїм віку всякого зазнаєш. Пр.

В кои веки (разг.).

Коли-не-коли; вряди-годи. || Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго. Сл. Ум.

Во веки веков (церк.).

Во віки віків (на віки вічні); на всі віки [і правіки].

В печальном веке.

Під сумний вік (за сумного віку).

Доживать, дожить [свой] век.

Доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку; (тільки докон.) довікувати. || Стара мати і тут буде Віку доживати... Шевченко.

До окончания века, на веки вечные.

Довіку (до віку вічного); повіки; повік [-віку, -віків]; навіки (навіки і віки); навік [-віки, віків]; навіки-віків (вічні); на безвік; поки віку; скільки віку; поки (доки) світу; до кінця світу (віку); довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку); [до]поки сонця — світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця); поки світу, поки сонця; поки сонце сяє (світить). || Я йому таке зроблю, — сказала Улянці, — що довіку не забуде. Донченко.

Из глубины веков.

З далечі віків; з глибу століть.

Испокон веков.

Спервовіку; споконвіку (споконвічно); справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку; звіку-правіку); як (відколи) світ (світом); відколи світа та сонця. || Споконвіку Прометея там орел карає. Шевченко.

Коротать свой век.

Коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа).

На моём веку.

За мого життя (віку); на моєму віку.

На наш век хватит.

На наше життя (на наш вік) стане.

От века, с начала века (книжн.).

Від віку; від початку світу; як (відколи) світ світом.

Отжить свой век.

Віджити (відвікувати) свій вік (своє).

Относящийся к тому веку, того века.

Тоговіковий (тогочасний).

Отныне и до века.

Віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку. || Слава не вмре, не поляже Однині до віку! Дума.

Прибавить века кому.

П[р]одовжити (прибільшити) життя (віку) кому; (док.) віку приточити (надточити) кому. || Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку. Пр.

Укоротить век кому.

Вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому.

Целый век не виделись.

Цілий вік (цілу вічність) не бачились.