УМ

Без ума быть от кого, от чего.

До нестями (до краю) бути захопленим ким, чим; до нестями (без міри) кохатися в кому, в чому; [аж] не тямитися (не тямити себе) від кого, з чого (від чого); [аж] розум (голову) втратити через кого; (іноді розм.) [аж] дуріти за ким.

Был бы ум — будет и рубль, не будет ума — не будет и рубля.

За розумною головою [і] сто голів не бідує, а дурна й себе не прогодує. Пр. Коли б чоловік знав, чого він не знає, то й мав би, чого не має. Пр.

Быть в здравом уме.

Мати добрий розум; бути при здоровому (при повному) розумі; бути сповна розуму.

В здравом уме и твёрдой памяти.

При здоровому розумі і твердій пам'яті.

Взяться за ум.

Прийти до розуму (до глузду); узятися за розум; порозумнішати; піти до голови по розум; отямитися (іноді схаменутися).

В своём, не в своём уме кто.

При своєму (своїм), не при своєму (своїм) розумі (умі) хто; сповна, не сповна розуму хто; при тямі, не при тямі хто.

В уме ли ты? (фам.).

Чи ти при розумі?; чи [ти] маєш розум?; чи є в тебе розум?; чи ти сповна розуму?; чи ти [часом] не здурів?

В уме не было.

На думці не було.

Доходить, дойти своим собственным умом.

Доходити, дійти своїм розумом; осягати (обіймати) своїм розумом (своєю головою).

Жить своим умом.

Жити своїм розумом; покладатися на свій розум.

Жить чужим умом.

Жити чужим розумом; перенестися на чужий розум; не мати своєї голови на в'язах.

И в уме нет (не было).

І на думці нема (не було); й на думку не спадає (не спадало).

И сила уму уступает.

І сила перед розумом никне. Пр.

На (в) уме у кого.

На думці (на умі, у голові) в кого.

Не в полном уме кто.

Не сповна розуму хто.

Не идёт на ум кому.

На думку не йде кому.

От (с) большого ума (сделать что) (ирон.).

Здуру, з великого (з дурного) розуму, з дурної голови, через дурість (безглуздя, недоумство, нерозум).

Потерять к старости (износить) ум.

Втратити на старість розум; (також) вистаріти розум.

Себе на уме кто (разг.).

Собі на умі хто; хитрий (хитренький) хто; хитра пташка хто; уманський дурень хто. || З чужого воза бере та на свій кладе. Пр.

Сойти, спятить, свихнуть, свихнуться с ума.

Зійти з ума (з розуму); спасти (сплисти) з розуму; з глузду з'їхати (зсунутися, скрутитися, спасти); за розум (у голову) зайти; збожеволіти (збезглуздіти, одуріти, здуріти, ошаліти, знавіснити).

С ума (из ума) не идёт кто, что (разг.).

З думки (з голови) не йде (не сходить, не виходить) хто, що; усе на думці стоїть хто, що.

С ума сойти!

Здуріти можна!

Считать в уме.

Лічити (рахувати) в думці (у пам'яті).

Ум за морем, а смерть за воротом.

Думка за морем, а смерть за плечима. Пр. Гадка за морем, а смерть перед носом. Пр. Думка ген-ген літає, а смерть за плечі хапає. Пр.

Ум за морем не купишь, коли своего нет.

Розуму й за морем не купиш, як його дома нема. Пр.

Ум за разум заходит, зашёл у кого.

Глузд за розум завертає, завернув у кого; ум за розум заходить, зайшов (завертає, завернув) у кого; з великого розуму у дур заходить, зайшов хто; поміщалося в голові кому.

Ум на ум не приходится.

Усяк розумний по-своєму. Пр. Кожна голова свій розум має. Пр. Кожна (кожне) має свою голову. Пр.

Ум хорошо, а два лучше.

Один розум добре, а два — ще краще. Пр. Що голова — то розум, а як дві — то й ще краще. Пр. Що два, то не один. Пр. Більше голів — більше розуму. Пр.

Ума на деньги не купишь.

Розуму і за гроші не купиш. Пр. Не купити ума, як нема. Пр. Як нема розуму, то й коваль не вкує. Пр. Як нема розуму від роду, то не буде й до гробу. Пр.

Ума не приложу.

Ради не дам [собі]; розуму не доберу (не приберу); не зберу думки; не збагну.

Умом не зрел[ый].

Розумом не дійшли.

Уму непостижимо что.

Незбагненне що; [геть] незрозуміле що; не міститься (не вміщається) в голові що; понад усяке людське розуміння що.

У него не то (у него другое) на уме (разг.).

У нього не те (інше) на думці; він не те (інше) має на думці.

Учить уму-разуму кого.

Розуму (ума-розуму) навчати (учити) кого; на [добрий] розум навчати (наставляти) кого; добра і розуму навчати кого.