ПРИЛИЧИЕ

Делать что для приличия.

Робити що для годиться.

Для приличия, из приличия.

Для звичаю (для звичайності, для пристойності, для ґречності); для (ради) годиться; про людське око.

Пренебрегать приличиями.

Нехтувати звичай (звичаї); нехтувати правила пристойності.

Соблюдать приличия.

Дотримуватись звичаю (правил пристойності); (іноді) бути звичайним. || Була звичайна, поважала людей... Сл. Гр.