ПОКОЙ

Жить на покое (устар.).

Жити на спочинку (супокійно).

Нет и минути покоя у кого.

Нема[є] ані хвилини (і хвилини) спокою кому, в кого; нема[є] просвітлої (промитої) години кому, в кого; нема[є] й хвилини просвітку кому.

Объятый покоем.

Оповитий спокоєм (упокоєм, супокоєм); утихлий.

Оставить в покое кого.

Дати спокій кому; дати чистий (святий) спокій кому.

От детей покоя нет.

Діти спокою не дають; за дітьми спокою нема.

Покоя нет от кого.

Спокою нема[є] від кого; просвітку нема[є] за ким; дихати не дає хто.

Уйти, удалиться на покой.

Піти на спочинок (на спочив).