ОБЕЩАНИЕ

Давать, дать кому-либо клятвенное обещание.

[За]присягати[ся], [за] присягти[ся] ([за]присягнути[ся]) кому; (іноді) заклинатися, заклястися [клятьбою] кому.

Давать, дать кому-либо обещание сделать что-либо.

Давати, дати кому обіцянку зробити що; обіцяти, пообіцяти (іноді, тільки докон. помінитися) кому зробити що. || Помінився дочку за мене дати. Сл. Гр.

Дав обещание, не отступайся.

Мовивши слово, треба бути паном. Пр. Краще (лучче) не обіцяти, як слово ламати (як слова не держати). Пр.

Исполнять, исполнить обещание.

Дотримувати, дотримати обіцянки; справджувати, справдити обіцянку.

Кормить обещаниями кого-либо (разг. перен.).

Годувати обіцянками кого.

Не исполнять, не исполнить обещания; не сдержать обещания.

Не дотримувати, не дотримати обіцянки, зробити з губи (з писка) халяву.

По обещанию делать, сделать что-либо.

Як обіцяно (за обіцянкою), робити, зробити що; як обіцяв (-ла, -ли) робити, зробити що.

Прельщать обманчивыми обещаниями кого-либо.

Вабити (манити, спокушати) кого марними (облудними) обіцянками (надіями); (розм.) вабити (манити, спокушати) обіцянками-цяцянками кого; (образн. розм.) кози в золоті показувати кому.