КОРЕНЬ

В корне.

[Геть] цілком (зовсім); (іноді) у корені.

Вырвать с корнем что.

Вирвати з корінням що: викоренити (про багат. повикорінювати) що.

До корня (в корень) истребить кого, что.

До кореня (до накоренку, упень, дощенту, до ноги) знищити (винищити, повинищувати) кого, що.

Корень учения горек, а плоды его сладки.

Учитися гірко, а знати солодко. Пр. Корінь науки гіркий, а плід смачний. Пр. Без муки нема науки. Пр. Доки не намучиться, доти не навчиться. Пр. Хто хоче багато знати, тому треба мало спати. Пр. Поки не впрієш, доти не вмієш. Пр. Працюй гірко, а з'їси солодко. Пр. Не терши, не м'явши, не їсти калача. Пр.

Краснеть, покраснеть до корней волос.

Червоніти, почервоніти по саме волосся (по самісінькі вуха).

На корню.

На пні; в накоренку.

Пресечь в корне что.

Знищити в зародку (при корені) що.

Пускать, пустить корень, корни (перен.).

Пускати, пустити корінь, пускати, попускати коріння; укорінятися (укорінюватися), укоренитися; закорінятися (закорінюватися), закоренитися.

Смотреть, глядеть в корень (перен.).

Дивитися в корінь [речей]; сягати в суть [речей].

Уходит корнями во что.

Сягати (засягати) далеко в що; (іноді) мати коріння своє в чому.