КА

[А]ну-ка, [а]нуте-ка.

[А]ну лиш[ень]; [а]ну-бо; [а]нум[о]. || Анумо знову віршувать. Шевченко. Пріся: і справді, сестри, — нум варити пиво. Кочерга.

А поворотиська.

А повернись лишень; а повернись-но (іноді бо).

Дай-ка, дайте-ка (разг.).

Дай лиш[ень], дайте лиш[єнь]; дай-но, дайте-но; дай-бо, дайте-бо; ке лиш[ень], кете лиш[ень]. || А ке лиш, дівко, вогню люльку запалити, підходячи до печі, промовив Грицько. Мирний. Кете лиш кресало Та тютюну, щоб, знаєте, Дома не журились. Шевченко.

Иди-ка, идите-ка сюда!

Ходи (іди), ходіть (ідіть) лиш[ень] сюди!; ходи-но (іди-но), ходіть-но (ідіть-но) сюди!; іди-бо (ходи-бо), ідіть-бо (хо-діть-бо) сюди!

На-ка, нате-ка вот!

Ось на, ось нате!; на-бо, нате-бо!; на, нате лиш[ень]!; нате-но!; візьми, візьміть!

Полетим-ка.

Полетімо ([по]линьмо). || Линьмо, линьмо в гори. Українка.

Споём-ка песенку.

Заспіваймо пісеньки (пісеньку); ну-мо пісеньки співати.