СИЛА

Брать, взять (забирать, забрать) силу.

Набувати, набути (набиратися, набратися) сили; брати, узяти силу (міць).

Быть в силах (в силе), не в силах (не в силе).

Здужати (здолати, примогти, змагати), не здужати (не здолати, не змагати); мати змогу (спромогу, силу), не мати змоги (спромоги, сили); спроможним, не спроможним бути.

В меру, по мере сил.

У міру сили; по змозі; що сила зможе [чия]; (іноді) як посилля.

В полную силу работать.

На всю силу (снагу, з усієї сили, снаги) працювати; скільки сили (снаги) працювати.

В силу (устар. разг.).

Насилу; у силу (силу у силу).

В силу вещей, силою вещей, в силу обстоятельств (устар.).

Через обставини; силою обставин; зважаючи на обставини; з огляду на обставини.

В силу привычки.

Через звичку; призвичаївшись.

Вся сила в том, что...

[Уся] сила (суть) у тому, що...

Входить, войти в силу (о законе).

Набувати, набути (набирати, набрати) сили (чинності); ставати, стати чинним.

Выше чьих сил что.

Над (понад) чиї сили що.

Где силой взять нельзя, там надобна ухватка.

Треба розумом надточити, де сила не візьме. Пр. Де сила не може, там спритність поможе. Пр. Як сили не стає, берися за розум. Пр.

Изо всех сил (силы).

З усієї сили; чимдуж; якомога.

И сила уму уступает.

Перед розумом і сила в'яне. Пр. І сила перед розумом никне. Пр.

Набираться, набраться сил.

Убиратися, убратися (убиватися, убитися) в силу (в потугу); (іноді) употужнюватися, употужнитися.

Не в силах кто.

Не має сили хто; несила (неспромога) кому.

Не в этом сила.

Не в цьому сила (суть, сенс).

Не по силам кому (устар.).

Не в силах кому; не до снаги кому; несила кому; не під силу кому; бракує сили (мочі) кому; не здужає (не подужає) хто.

Нет силы терпеть что.

Нема [є] сили (снаги) терпіти що; несила терпіти що.

Никакими силами.

Жодним (ніяким) способом (чином, побитом, робом).

Он ещё в силах, в силе.

Він ще здужає; він ще при силі; він ще має силу.

Ослабевать силами.

Підупадати на силі (на силах).

От силы.

Щонайбільше.

Сверх сил чьих.

[По]над силу чию.

Своими (собственными) силами.

Своїми (власними) силами; самотужки.

Сил [моих] нет; не достаёт сил (силы).

Несила [мені]; снаги не стає.

Сила солому ломит.

Сила солому (силу) ломить. Пр. Де сила, там і міць. Пр.

Терять, потерять силу.

Втрачати, втратити силу; збувати, збути (знебувати, знебути) силу; знесилюватися, знесилитися; (про закони) утрачати, утратити силу (чинність).

Употреблять, употребить [все] силы.

Докладати, докласти [всіх] сил; класти, покласти [усі] сили (усю силу).

Через силу (делать что-либо).

Над (понад, через) силу; (іноді) [по]над міру.

Что есть силы (сил).

Щосили (щосила); з усієї сили; щодуху; чимдуж.

Чувствовать себя в силах.

Чутися (почуватися) на силі.