Російсько-український словник сталих виразів

А	Б	В	Г	Д	Е/Ё
Ж	З	И	Й	К	Л
М	Н	О	П	Р	С
Т	У	Ф	Х	Ц	Ч
Ш	Щ	Э	Ю	Я

НАПАДАТЬ

Все на него нападают, напали.

Усі на нього нападають[ся] (наполягають[ся], наполягли[ся], напосідають[ся], напосіли[ся], насіли[ся]); (тільки докон.) усі на нього завзялися.

Едун напал (разг.).

Їстівець (ненажер, ненасить) напав.

Лень нападает, нанала на кого.

Лінощі (ліньки, баглаї) нападають, напали кого (на кого); лінощі (ліньки, баглаї) обсідають, обсіли (посідають, посіли) кого; баглаї вкинулися кому.

На меня напал сон.

На мене найшов сон; мене узяв сон.

Нападает, напала печаль на кого.

Бере, забрав (обіймає, обняв) сум (смуток) кого; нападає, напав сум (смуток) на кого (кого); нападає, напала журба (туга, печаль) на кого (кого).

Нападать, напасть на кого.

Нападати, напасти на кого; (про військо) бити (ударяти, ударити) на кого. || І хоче ворогом на тебе бити. Сл. Гр. Наступить військо проти мене... ударить на мене війкою Сл. Гр.

Напасть врасплох на кого.

Напасти зненацька (несподівано) на кого (кого); (іноді) збігти (спобігти) кого.

Напасть на след.

Натрапити (напасти) на слід; узяти слід кого, чий.