ДОРОГА

Без дороги идти.

Іти манівцем (манівцями, навмання, бездоріж, без дороги).

Большая дорога (разг. большак).

Велика дорога ([великий] шлях); гостинець.

В дороге.

У дорозі; ідучи, їдучи.

В дорогу, на дорогу.

На дорогу, (іноді) на відхід. || Дружки прощаються, цілуються з молодою та, збираючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грінченко.

Все дороги ведут в Рим.

Усі шляхи (усі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть.

Давать, дать, уступать, уступить дорогу кому.

Давати, дати дорогу кому; уступатися, уступитися з дороги кому; (іноді) проступатися, проступитися кому.

Дорога весенняя, летняя, зимняя.

Дорога весняна, літня, зимова; вешняк, літняк, зимняк.

Дорога предстоит кому.

Має їхати (вирушати) хто; дорога лежить (стелиться) кому; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому; дорогу чує хто; (зниж.) дорога чхаеться кому.

Дорога пролегла по горе.

Дорога йшла горою (по горі).

Дорога уторенная.

(влітку) Битий (уторований, накочений) шлях; (взимку) утертий (натертий) шлях; утерта (натерта) дорога.

Железная дорога.

Залізниця; (давн. розм.) чавунка.

Живущий за дорогой.

Який живе за дорогою; задорожний.

Запала ему к нам дорога (перен.).

Заросла йому стежка до нас; шлях заріс йому [терном] до нас; до нас йому нема[є] дороги.

Идти (действовать) прямой дорогой.

По правді ходити, чинити (робити); просто (прямо, навпростець, прямцем) іти; простувати (прямувати); (арх.) ходити, чинити правим робом. || Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Шевченко.

Идти своей дорогой.

Іти своїм шляхом (своєю дорогою); (давн.) робити (ходити, чинити) своїм робом.

Какой дорогой, куда?

Яким шляхом?; (розм.) кудою?

Мне не дорога к ним ходить.

Мені нема чого до них ходити.

На битой дороге трава не растёт.

На битій дорозі трава не росте. Пр.

Найти дорогу; попасть на дорогу; [в]стать на настоящую дорогу.

Вийти на певний шлях; тропи вхопити (набігти); потрапити (натрапити) на [певну] дорогу (на [певний] шлях).

На дороге стоит да дороги спрашивает.

Іде дорогою, дороги питає. Пр. їде (іде) шляхом і шляху питає. Пр.

На половине дороги.

На півдорозі.

На этой дороге большой крюк.

Це ми так круга (гака) великого дамо (це ви так круга (гака) великого дасте); це таке — кругасвіта (галасвіта) іти (піти); сюди (сюдою) [йти, їхати) дуже обхідно.

Недорога тебе (мне, ему...) ходить туда (разг.).

Нема чого (нічого, нетреба) тобі (мені, йому...) туди ходити.

Не стойте на дороге.

Не стійте на дорозі; не перешкоджайте (не заважайте).

Отрезать дорогу кому.

Перетяти дорогу (шлях) кому; заскочити дорогу (путь) кому; заскочити кого.

Перебежать дорогу кому (разг.).

Перебити, перебігти дорогу кому; перебігти кого.

По дороге.

Дорогою; у дорозі.

По дороге заехать, зайти к кому.

Мимоїздом заїхати до кого, мимохідь зайти до кого.

По дороге, не по дороге кому с кем.

По дорозі, не по дорозі кому з ким; у шляху, не в шляху кому з ким; (іноді) узавороті, невзавороті кому з ким, по руці, не по руці кому з ким.

Поехать непрямой дорогой.

Поїхати непрямою (непростою) дорогою; покривулити.

По кривой дороге поломаешь ноги.

Не збочуй з дороги, бо відпокутують ноги. Пр. Проста дорога найкраща (найліпша). Пр.

Пробить, проложить себе дорогу (перен.).

Прокласти (пробити, проложити) собі дорогу (шлях, стежину, стежку); уторувати собі дорогу (шлях, стежину, стежку).

Пролагать, прокладывать дорогу к чему.

Прокладати (торувати, промощувати) дорогу (шлях) до чого.

Просёлочная дорога.

Путівець; польова (степова, міжселищна) дорога.

Санная дорога.

Санна дорога; зимняк.

Сбивать, сбить с дороги кого (перен.).

Збивати, збити з дороги кого; збивати, збити на манівці кого.

Сбиться с дороги.

Збитися (змилити) з дороги (з шляху); піти (податися, поблукати) манівцями; піти блудними дорогами; заблукати (заблудити).

Свернуть с дороги.

Звернути (збочити) з дороги.

С дороги!

З дороги!; набік!; оступися! (оступіться!).

Скатертью дорога (перен. разг. ирон.).

Полотном дорога; (іноді) з богом, Парасю!

Собираться в дорогу.

Лаштуватися (лагодитися, іноді споряджатися) в дорогу (у путь).

Столбовая дорога.

Стовповий (верстовий) шлях; гостинець.

Стоять на хорошей, правильной дороге.

Стояти на добрій, правдивій (правій) дорозі; стояти на доброму, правдивому (правому) шляху.

Стоять, стать поперёк дороги кому.

Стояти, стати на дорозі кому; шлях (дорогу, стежку) заступити кому; стати поперек шляху кому; на переметі стати кому; зав'язати дорогу кому; (арх.) переп'ят устати кому (іноді на кого); (іноді образн.) перекопати дорогу кому; заорати (переорати) дорогу кому.

Счастливой дороги!

Щасливо!; час добрий!; щасливої дороги!; щаслива [тобі, вам] дорога (путь)!

Туда ему и дорога! (разг.).

Так йому й треба!; своїм шляхом пішов!; катюзі по заслузі!

Тянет в дорогу кого.

Тягне (пориває) в дорогу кого; вабить (надить) дорога кого; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому.

У дороги.

При дорозі; край дороги (шляху).

Уставший от дороги.

Задорожений.

Устать от дороги.

Стомитися з дороги; здорожитися.

Этой, той дорогой.

Цією, тією дорогою (цим, тим шляхом); [о]сюдою, тудою. || Ти сюдою, я тудою, а зійдемось над водою! Українка.