ДА

Ай да...

От так...

Ах да! (разг.).

А, до речі!; ах так!; стривай!; мало що (замалим) не забув!

Вашими бы устами да мёд пить.

Якби то все, що ви говорите, справдилося! Вашими б устами та мед пити. Пр. Коли б твоє слово та Богові в вухо. Пр.

[Вот] это да.

Ото так.

Да?

Справді?; невже?

Да будет...

Хай буде; нехай (най) буде...

Да ведают потомки.

Щоб відали нащадки (потомки).

Да ведь.

Таж (та... ж); а[д]же ж (та[д]же ж).

Да-да, да-да-да.

Так-так; авжеж; атож; еге ж.

Да еще.

Та ще; до того [ж]; а ще й.

Да здравствует.

Хай живе.

Да и.

Та й; ба [й]; (на початку речення ще) а; (іноді) бо. || Чогось мені на серденьку та й не легко. Чубинський. Не дрімає цар московський, Ба й ті не дрімають. Руданський. А жаль же мені та тії тополі, Що на чистому полі. Н. п. Ми бо цього й хотіли. З нар. уст.

Да идите же, смотрите же.

Та ну-бо йдіть, дивіться; ідіть-но, дивіться-но.

Да и к тому же, да и притом.

Та й до того і; як на те ж; та ще й.

Да и ну.

Та й (і) ну; та й (і) давай.

Да и только (разг.).

Та й годі (та й край).

Да как.

Та як; коли. || Коли подивляться, що вбитий. — З переполоху ну втікать! Шевченко.

Да, как бы не так.

Еге; де ж пак.

Да, конечно.

Еге ж; звичайно; атож.

Да не может быть!

Та не може бути!; та невже?; хіба це можливо?

Да нет [же]!

Та (ба) ні!

Да неужели?; да ну? (разг.).

Та невже?; та ну?

Да сверх того.

Та (а) ще крім того (до того).

Да сделай же!

Та зробіть же!; та ну-бо зробіть!

Да, ты был там?

До речі, ти був там?

Да чёрт с ним! (вульг.).

Та хай йому чорт (біс, грець)!

Да что вы.

Та що ви (та ви що); та нуте-бо.

Конечно да.

Авжеж; звичайно; еге ж.

Нет, нет да и...

[А] часом і; за якийсь час і; раптом і; коли-не-коли та й...

Ни да, ни нет.

Ні сяк, ні так; ні се ні те.

Ну да!

Отож!; авжеж!; еге ж!; (вираз недовір'я, ірон.) еге ж!; аякже!