БРОСАТЬ

Бросать, бросить без внимания кого, что.

Кидати, кинути, покинути ([за]лишати, [за]лишити) кого, що; занедбувати, занедбати (занехаювати,занехаяти) кого, що; кидати, кинути без уваги кого, що; (образн.) кидати, кинути під лаву кого, що. || А дитя своє зовсім занедбала — пропадає дитя. Вовчок. Одвезли дитину да й занехаяли. Сл. Гр.

Бросать, бросить в жар.

Брати, взяти (понімати, пойняти) жаром (вогнем); обсипати, обсипати жаром (вогнем); кидати, кинути в жар. || Мар'яну кинуло в жар, потім вона зблідла, зів'яла, як лист у задуху на сонці. Коцюба.

Бросать, бросить взгляд (взор).

Зиркати, [по]зирнути (скидати, скинути, спадати, спасти, накидати, накинути) оком (очима); блимати, блимнути оком (очима); зводити, звести очі; наводити, навести (зглянути) оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути, глипати, глипнути) очима; кидати, кинути погляд (оком, очима); намигнути оком. || Скинула оком на Микиту. Кропивницький. Хто на неї з парубків згляне оком, то так і залюбиться. Свидницький.

Бросать, бросить в тюрьму.

Кидати, кинути (закидати, закинути, запроторювати, запроторити) до в'язниці (у в'язницю, до тюрми, у тюрму); (давн.) завдавати, завдати в холодну (в чорну); (про багатьох) позакидати, (позапроторювати) до в'язниці (у в'язницю, до тюрми, у тюрму); позавдавати в холодну (чорну). || Оцей ось пильний пан... звелів усіх завдати в холодну. Ільченко.

Бросать, бросить в холод.

Брата, взяти холодом (морозом); обсипати, обсипати (сипати) снігом [за шкіру]; всипати, всипати морозом; трусити, затрусити; мороз іде, пішов по кому; мороз іде, пішов [по шкурі, поза плечі] кому. || Як гляне, то аж мороз по шкурі піде. Тобілевич.

Бросать, бросить камешки (камешек) в чей огород (перен.).

Камінці кидати, кинута (закидати, шпурляти, пошпурити) до чийого городу (в чий город); водою бризкати, бризнути на кого; квітку кому пришивати, пришити; (жарт.) стригти куди; ключку закидати, закинути куди; загинати, загнути куди. || Христя знає, куди це Грицько стриже, та мовчить. Мирний.

Бросать, бросить на ветер слова.

Кидати, кинута на вітер слова.

Бросать, бросить на произвол судьбы.

Кидати, [по]кинути напризволяще; відбігати, відбігти кого, чого. || Повідбігали і хазяйства свого і діточок манесеньких. Квітка.

Бросать, бросить (оставлять) кого, что.

Кинути, покинути ([за]лишити) кого,  що; зацурати кого, що; (образн.) п'ятами закивати на кого; (про багатьох) покидати (позалишати) кого, що. || Твою дочку хоче брати, мене, бідну, зацурати. Сл. Гр.

Бросать, бросить палки под колёса.

Кидати, кинути паліччя (палки) в колеса (між колеса, під колеса).

Бросать, бросить тень на кого, что (перен.).

Кидати, кинути тінь на кого, на що, ганьбити (ганьбувати, зганьбувати, славити, неславити, знеславити, безчестити, збезчестити) кого; плямити, заплямити (тьмити, отьмарювати, отьмарити) кого, що; у славу (неславу) вводити, ввести кого; безчестя класти, покласти на кого. || Нащо ганьбити чоловіка? Сл. Гр.

Бросать, бросить швырком, швырнуть.

Вергати, вергнути (шпурляти, шпурнути, жбурляти, жбурнути, швиргати, швиргонути). || Такі дуби верга, що по півтора обіймища. Казка. I зо зла палицю хапає... Шпурнув — та й всіх курей побив. Глібов.

Бросать в беспорядке, как попало.

Див. БЕСПОРЯДОК.

Бросать, метать жребий.

Кидати, метати (брати) жеребок (жереб); жеребкувати; (на палиці) мірятися (вимірятися).

Бросим!

Киньмо!; покиньмо!; облишмо!

Его бросает, его бросило в дрожь.

Його кидає, кинуло в дрож; його проймає, пройняв дрож (циганський піт); він їсть дрижаки; його напали дрижаки; його морозить (бере з-за спини). || Аж зимний дрож ненависті проймав запорозького козака. Ільчепко.

Его бросает, его бросило в пот (от работы).

Його проймає, пройняв піт від роботи; попоробив (попрацював, доробивсь) до поту; він упрів від роботи; (жарт.) він нагрів чуприну (лоба).