БЕССОЗНАТЕЛЬНЫЙ

Быть в бессознательном состоянии.

Бути непритомним (безпритомним, в непритомному стані); в непритомності (без тями, в не[с]тямі, без пам'яті) бути. || А нечистий довго без тями лежав, та й увечері стогнав та кректав, як поліз у запічок. Легенда.

Впадать, впасть в бессознательное состояние, терять, потерять сознание.

Втратити, втрачати свідомість (притомність); падати, впасти в не[с]тяму (в нестям, в нестямку, в нестямок); непритомніти, знепритомніти; мліти, [з]омліти. || Та Ораз-Гельди вже не чув Василькового запитання, бо знову втратив свідомість. Турчинська. Та адреси так і не встиг сказати — знепритомнів. Завгородній. Упала лицем на струни — омліла. Кобилянська.

Находящийся в бессознательном состоянии.

Непритомний (безпритомний, знепритомнілий); зомлілий; (зрідка) нетямний. || Зомлілого чи вбитого екзекутора несли до хати. Турчинська.