БЕДНОСТЬ

Бедность не порок [а несчастье].

Бідність (убозтво) не порок [а нещастя]. Пр. Бідність — то не ганьба. Пр. Бідність не тратить честі. Пр. Старці не родяться, а робляться. Пр.

Бедность одолела кого.

Злидні посіли (обсіли, осіли, заїли) кого; (образн.) злидні розгніздились у кого. || Удову сердешну так злидні осіли, що живий жаль. Сл. Гр.

Бедность учит, а счастье портит.

Щастя розум відбирає, а нещастя назад вертає. Пр. З бідою не знаться, щастя не знайти. Пр.

Впадать (впасть) в бедность.

Збідніти; зубожіти (зубожитися); дійти до вбозтва; зійти (перевестися, звестися) на злидні; перевестися (звестися) ні на що (ні на се ні на те); зійти на біду (нанівець); (застар.) звестися з хазяйства; (образн.) звестися до нитки; (зрідка) зійти на пси. || Зубожився так, що нічого не має. Сл. Гр. Перевівся ні на се ні на те. Пр. До нитки звівся мій козак... Шевченко.

Доведённый до бедности.

Зубожений. || - Коли ми зійдемося знову на сій зубоженій землі? Шевченко.

Доводить, довести до бедности кого.

Доводити, довести до убозтва (до бідування) кого; убожити, зубожити кого; біднити, збідняти, збіднити кого; (застар.) зводити, звести з хазяйства кого. || Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. Барвінок.

Жить в бедности.

Жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити при (в) злиднях (при убозтві); (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити. || Дуже гірко йому жилося. Казка.