АВОСЬ

Авось, авось-либо.

Може; може чи не; може-таки; [а]чей ([а]чень). || Здавалося, що й погасла вже, але ж насправді ще жевріла, як жарина в попелі, надія мужича, що може ж таки. Головко. Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю. Ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю. Н. п. Та що ж, думаю собі, чей же й на мене якийсь дрібний карась набіжить... Українка. Неси ж мене, коню, по чистому полю, Як вихор, що тутка гуляє. Ачень утечу я від лютого болю, Що серце мое розриває. Франко.

Авось да небось; авось, небось да как-нибудь.

Нехай та мабуть; мабуть та нехай; либонь та може; якось [то] воно буде, якось та вийде. || Нехай та мабуть до добра не доведуть. Пр. Мабуть та нехай — недобрії люди. Пр. На либонь та може покладатися негоже. Пр.

На авось.

На щастя; навмання; на відчай; на пропаде; на щасливого долю; на дастьбі[г]; на гала[й] на бала[й]. || Роби та розум у голові держи, а на щастя й абихто зможе. Пр. Пустив на одчай. Сл. Ум. Пішов на галай на балай. Пр.

Надеяться на авось.

Сподіватися (покладати надію) на щастя (на дастьбiг]); сподіватися, що все буде гаразд, покладатися на те, що якось воно буде.