ИЗУМЛЕНИЕ

В изумлении.

У подиві (у [з]дивуванні); здивований (-на, -не); здивовижений (-на, -не); з[а]чудований (-на, -не).

От изумления.

З (від) подиву; від (із) здивування.

Приводить, привести в изумление кого.

[Дуже] дивувати, здивувати кого.

Приходить, прийти в изумление от кого, от чего.

[Дуже] дивуватися, здивуватися (з[а]чудовуватися, з[а]чудуватися) на кого, на що, з кого, з чого; подивлятися з кого, з чого (іноді кого, що); (зрідка) зумитися (здуміти) на кого, на що. || Із ран — нове життя заколоситься, Що з нього світ весь буде подивлять... Тичина.